Євген Примаков: біографія, особисте життя, фото

Згідно з офіційними документами, Євген Примаков народився 29 жовтня 1929 року в Києві. Цієї версії суперечить затвердження його дочки про те, що батько з’явився на світ у Москві. Так чи інакше, але дитинство майбутній державний діяч провів у грузинському Тбілісі. У 1953 році їм був закінчений Московський інститут сходознавства, а ще через три роки – аспірантура МДУ.

Журналіст і вчений

Журналістика – перша сфера, з якою була пов’язана професійна кар’єра сходознавця. Так свідчить офіційна біографія Євгена Примакова. Національність східних народів, життя Азії та Африки – ось що цікавило молодого спеціаліста. Він працював оглядачем і власкором в «Правді». В якості журналіста Примаков зустрічався з багатьма східними політичними лідерами: Ясіром Арафатом, Мустафою Барзані, Саддамом Хусейном і т. д.

У 40 років власкор знову заглибився в науку. У 1977-1985 рр. Примаков був головою Інституту сходознавства. В Академії наук СРСР вчений займався проблемами світової політики, розробляв нові теоретичні методики. Біографія Євгена Примакова (національність якого – російська, по материнській лінії родичі були євреями) була пов’язана і з економікою, за якою він захистив дисертацію. Деякий час вчений викладав у столичній Дипломатичної академії. Саме з цим періодом життя Примакова біографи пов’язують його перші тісні зв’язки із зовнішньою розвідкою і КДБ. Ніяких офіційних підтверджень цьому, однак, немає.

Примаков написав безліч монографій і мемуарів. Його наукові твори стосуються міжнародної тематики. Як учений, автор дослідив явище колоніалізму, країни Африки, Єгипет епохи Насера, шляхи до мирного врегулювання на Близькому Сході. Примаков також писав монографії по енергетиці. Мемуари колишнього прем’єр-міністра стали з’являтися в 2000-і роки. Остання така книга, «Зустрічі на перехрестях», була видана в 2015-м.

евгений примаков биография

Особисте життя

Вперше майбутній політик одружився в 1951 році. Його дружиною стала студентка Лаура Харадзе. У них було двоє дітей. Син Олександр став аспірантом в Інституті сходознавства, стажувався у США. Він помер в 1981 році у 27-річному віці через серцевого нападу. Важко переживав цю втрату Євген Примаков. Дружина, фото якої в публічному просторі не тиражуються, померла в 1987 році. Другою дружиною Примакова стала Ірина Бокарева, довгий час була його офіційним особистим лікарем.

евгений примаков фото семьи

Початок політичної кар’єри

Політична біографія Євгена Примакова почалася в 1988 році, коли він став близький до генерального секретаря цк КПРС Михайла Горбачова. Вважається, що саме тодішній глава держави наполіг на тому, щоб виходець з академічного середовища взяв участь у виборах у Верховну раду СРСР. Кампанія 1988 року була унікальною. Фактично ті вибори стали першими за багато десятиліть виборами на альтернативній основі. У числі обраних у парламент тоді виявився і Євген Примаков. Біографія новоспеченого політика була пов’язана з міжнародними відносинами. Ними він зайнявся в якості члена Верховної ради.

Це був вкрай галасливий і жвавий парламент, що виявилося в новинку для радянського суспільства. Примаков не боявся працювати в новому форматі. Він став учасником перших дебатів американських конгресменів і російських депутатів, проведених в прямому ефірі у вигляді телемосту. У 1988 році Михайло Горбачов зробив один з самих своїх відомих міжнародних візитів до Китаю. Організатором поїздки став Євген Примаков. Біографія, національність, послужний список депутата – все це вже тоді було добре відомо як його колегам по всьому світу, так і простим радянським громадянам. Примаков увійшов у плеяду яскравих політиків, відкритих горбачовською перебудовою.

Генсек КПРС вкрай шанобливо ставився до Євгена Максимовича. Глава держави послідовно давав йому всі нові відповідальні посади. Примаков увійшов до Ради безпеки СРСР, Раді Союзу Верховної Ради СРСР став головою. Це поступове піднесення перервалося в серпні 1991 року, коли вибухнула серпневий путч. У числі тих офіційних осіб, які забирали заблокованого Горбачова з Фороса, був тоді і Євген Примаков. Біографія політика пройшла важливий рубіж. Тепер йому потрібно було продемонструвати свої навички і таланти в абсолютно нових умовах демократичної Росії.

биография евгения примакова

Глава СЗР

Відносини Євгена Примакова і Бориса Єльцина були складними і суперечливими. Президент Росії поважав «патріарха вітчизняної політики», але по суті ніколи не довіряв йому. Спочатку з причини того, що Примаков вважався «горбачевским людиною», а в кінці 1990-х рр. – вже через небезпечну популярності чиновника у електорату.

Після розпаду Радянського Союзу в Росії утворився кадровий вакуум. У владі не вистачало людей з досвідом і знаннями. Саме тому настільки затребуваним виявився Євген Примаков. Біографія політика багато років була пов’язана з міжнародними відносинами. У зв’язку з цим в 1991 році він був призначений на посаду тільки що створеної служби зовнішньої розвідки.

Головне, чого домігся на цьому посту Примаков, – йому вдалося остаточно розділити СЗР і КДБ, незабаром перейменований в ФСБ. Це розмежування назріло вже давно. Кадрові чекісти і розвідники ніколи особливо один одного не любили, і тепер, нарешті, знайшовся чоловік, який дозволив ці внутрішньовідомчі тертя. Ним виявився Євген Примаков. Біографія, національність, заслуги політика – все це тепер широко відомо завдяки багаторічним зусиллям на різних державних посадах. У СЗР при Примакова траплялися і скандали. Самим гучним провалом стала справа агента Олдріча Еймса.

биография примакова евгения максимовича

Міністр закордонних справ

На початку 1996 року Борис Єльцин призначив Євгена Примакова міністром закордонних справ. Його попередник Андрій Козирєв слідував проамериканського курсу. Біографія Євгена Примакова, його досвід і колишня риторика заздалегідь говорили про те, що він буде керувати вітчизняною дипломатією інакше. Так і сталося. До США Примаков ставився вкрай стримано. За перший рік в якості міністра він відвідав 40 країн, але Штатів у цьому списку демонстративно не виявилося.

Вважається, що Єльцин призначив Примакова, так як антиамериканська риторика в охопленій кризою країні була вкрай популярною в широких народних масах. Зміна курсу (хоча б символічна) була тим важливіше, що у президента на носі були другі вибори (які він в підсумку виграв).

Перше, що зробив в якості міністра Примаков, – відвоював знаменитий будинок на Смоленській площі (раніше в ньому також знаходилося Міністерство зовнішньої торгівлі). Новий глава відомства проводив ротації кадрів, змінював місця роботи дипломатів і змушував їх більше їздити по світу, щоб ті розширювали свій кругозір.

евгений примаков биография национальность

Прем’єр-міністр

У 1998 році В Росії був оголошений дефолт, за яким послідувала відставка уряду Сергія Кирієнко. Державна дума двічі відмовилася повернути на пост прем’єр-міністра Віктора Черномирдіна. В кризової ситуації главою уряду став Євген Примаков. Фото нового прем’єра не сходили зі шпальт газет. Формально це була вершина його кар’єри.

Примакову знову довелося виконувати функції «кризового менеджера». Його уряд був консервативним і кілька лівим. Зрештою прем’єру і міністрам вдалося вивести країну з гострої кризи. Почався поступовий економічний ріст. Знизилася інфляція. Велися активні переговори про кредити з Міжнародним валютним фондом. Бюджет на 1999 рік був прийнятий відразу ж у першому читанні, що було незвично для розрізненої і загрузла у внутрішніх конфліктах Державної думи. Коли комуністи ініціювали імпічмент Єльцина, прем’єр-міністр виступив проти цієї ідеї.

Розворот над Атлантикою

Будучи главою уряду, Примаков продовжив багатовекторну зовнішню політику, яку він вів у якості міністра закордонних справ. 24 березня 1999 року відбувся найяскравіший епізод того прем’єрства. Багатьом біографія Євгена Максимовича Примакова відома як раз з цієї нагоди – розвороту над Атлантикою. Прем’єр-міністр летів в США з офіційним візитом, де повинні були бути підписані важливі документи про співпрацю двох держав. Перебуваючи над Атлантичним океаном, Примаков дізнався про те, що НАТО ухвалило рішення почати бомбардування Югославії. Тоді борт розвернувся і повернувся назад в Москву.

Біографія Євгена Максимовича Примакова являє собою приклад політика, яка намагалася розмовляти з усіма на рівних – будь то американці чи авторитарні східні лідери. При цьому особисто прем’єру вдалося стати авторитетом для всіх, з ким мала справу Росія.

Відставка

У 1999 році Єльцин і Примаков остаточно розійшлися. 12 травня прем’єр-міністром став Сергій Степашин. У отставленном Примакова Єльцин бачив все більшу загрозу для власної влади. Звільнився політик без діла не залишився. Наближалися чергові вибори в Державну думу. У парламенті виявився новий блок «Отечество – Вся Росія». Його головними фігурами були мер Москви Юрій Лужков, президент Татарстану Мінтімер Шаймієв і сам Євген Примаков. Біографія, сім’я, фото політика – все це знову стало надбанням громадськості.

Весь 1999 рік Примаков був у центрі уваги ЗМІ. Широко відомою на всю країну стала програма Сергія Доренка на ОРТ, де він відкрито критикував колишнього прем’єр-міністра. Лобіювання фінансових інтересів подружжя, хабарі від влади Іраку – це далеко не все, в чому звинувачували Євген Примаков. Фото сім’ї та новини про його нібито операції на стегні були відомі всім російським телеглядачам.

Знову в парламенті

Сьогодні багато хто називає інформаційну кампанію ОРТ цькуванням проти рвалися в Державну думу Примакова. У відповідь на все нові репортажі на телебаченні політик публічно тільки жартував і посміхався. Вже багато років з інтерв’ю його близьких стало ясно, що цькування стала вкрай болючим ударом для політика радянської закалки.

Так чи інакше, але в Державну думу потрапив блоку «Отечество – Вся Росія», так і сам Євген Примаков, біографія, особисте життя та інші факти про який до того в щоденному режимі пережевывались в ЗМІ. В парламенті “новий старий” депутат пропрацював лише два роки. На засіданнях він завжди сидів поруч із В’ячеславом Володіним, що сталося при Володимирі Путіні заступником глави адміністрації президента, а пізніше головою тієї самої Державної думи. Політик називав Примакова своїм головним учителем. Ставлення до Євгена Максимовича як до старшого наставника характерно для багатьох представників сучасної державної еліти Росії.

евгений примаков фото

Президент Торгово-промислової палати

У “путінську епоху” Євген Примаков, біографія якого вже пройшла всі етапи кар’єрного зростання на державній службі, був затребуваний у верхах помітно менше. Позначався в першу чергу почесний вік. Політичний шлях Примаков почав уже немолодою людиною, а на рубежі століть йому було вже за 70. У 2001-2011 рр. він був президентом Торгово-промислової палати Росії. Хоча Примаков відійшов у тінь, конфлікту з Володимиром Путіним у нього ніколи не було. Сам глава держави ставився до титану вітчизняної політики з демонстративним повагою.

Примаков рідко давав поради влади, ще рідше з’являлися його інтерв’ю в ЗМІ. Політик взагалі відрізнявся публічної непроникністю. Журналісти часто відзначали, що витягнути у нього щось зайве під час інтерв’ю було практично неможливо. У 2006 році Примаков, виступаючи перед першими особами, заявив про необхідність переорієнтації економіки з сировинної голки» на інновації. Подібна риторика пізніше стала лейтмотивом президентства Дмитра Медведєва. Також Євген Максимович був головою в дружньому «Меркурій-клубі», де збиралися ветерани великої вітчизняної політики. З аналітичними записками і доповідями цих зборів регулярно знайомився Володимир Путін.

биография примакова евгения национальность

Останні роки

Відомо, що незадовго до повалення Саддама Хусейна президент РФ відправив до нього в якості дипломата Примакова (вони були знайомі з 1969 року). З делегаціями Євген Максимович відвідував Ірак ще наприкінці радянської епохи. Тоді наближалася американська операція «Буря в пустелі». Примаков вивіз з Іраку радянських фахівців і їх родини (близько п’яти тисяч чоловік), а також умовив влада країни не прикриватися живим щитом із західних громадян.

У вищих колах колишній прем’єр-міністр неформально був відомий як «Примус», а на останній свій 85-й ювілей він в якості подарунку від президента отримав примус з підписом «Рекорд 1». Востаннє Примаков з’явився на публіці в січні 2015 року на засіданні «Меркурій-клубу». Політик помер через кілька місяців (26 червня). Причиною смерті став рак печінки, яким довгий час хворів Євген Примаков. Біографія, сім’я, заслуги перед країною – все це знову обговорювалося під час похорону і громадянської панахиди. Церемонія прощання з політиком в прямому ефірі транслювалася по державному телебаченню, що ще раз наочно продемонструвало важливе місце Євгена Максимовича в сучасній історії Росії.



Читайте також

Будьте першими, щоб прокоментувати

Залишити коментар

Ваша електронна адреса не буде опублікована.


*